Дніпро додає сили Інгульцю

     Ожили, натужно загули потужні агрегати головної насосної станції каналу Дніпро-Інгулець, сповістивши початок нового виробничого сезону на всій його 150-кілометровій трасі. Подавши трубами-соплами живильну воду з Цибульниківської затоки Кременчуцького водосховища під Світловодськом на 45-метрову висоту, насоси спрямували нескінченну пружну лавину в рукотворне бетоноване русло артерії, котра стрімко добігши Войнівського водосховища, спинилась-стишилась, влилась в тихоплинну течію Інгульця і, додавши їй сили, подалась-побігла його природним річищем посеред степу аж під Кривий Ріг, де вливається в Карачунівське водосховище.
      - Для нашого дружнього колективу експлуатаційників цей пуск після вимушеної дворічної перерви в роботі – не просто початок нинішнього сезону, а справжнє свято, - із задоволенням каже начальник управління каналу Віктор Бурлака. – Справа в тому, що торішній паводок був великий як для нашого краю, Криворіжжя обійшлося без нашої води, а ми залишилися без замовлення на неї. І сільгоспвиробники проігнорували наші послуги. А взагалі амплуа-призначення каналу, зданого в експлуатацію у 1988 році, досить широке. За первісною схемою він повинен забезпечити зрошення прилеглих вздовш його траси сільськогосподарських угідь Кіровоградської і Дніпропетровської областей, водою – підприємств індустріального Кривбасу. А ще - екологічне очищення – промивання русла Інгульця від промислових викидів. І всі ці завдання нам під силу. У перші роки експлуатації – 1989-1990 – в зоні каналу поливалось шість тисяч гектарів угідь, і ми подавали господарствам і промисловим підприємствам загалом по 155-175 мільйонів кубометрів води за порівняно короткий – у півтора- два місяці – сезон. Та вимушені минулорічні канікули не розхолодили людей, не позначились на їхній професійній майстерності. Швидше навпаки.      Віктор Панасович пригадав неординарний 2002 рік, коли до критичної відмітки вичерпались запаси води у Карачунівському водосховищі і криворізькі підприємства в авральному порядку звернулись з проханням подати воду посеред зими. У таких екстремальних умовах, коли у п’ятнадцятиградусні морози крига скувала бетонні плити стінок рукотворного русла, швидкотоків, обох тунелів, працювати ні світловодським майстрам, ні їхнім колегам з інших каналів дніпровського каскаду не доводилося. Перед труднощами не спасували. Спеціалісти пройшлися по трасі артерії, оглянули штучні споруди, зробили розрахунки, чи не буде крига з приходом води відривати укладені в грунт примерзлі бетонні плити. І хоча була певна доля ризику, все ж пропустили за кілька днів порядку п’ятнадцять мільйонів кубометрів води і заробили в такий спосіб близько мільона гривень, третину яких використали на відновлення основних засобів, ремонти гідротехнічних споруд та обладнання. Тож і нинішній сезон зустріли у повній готовності.
     - Ми завжди тримаємо, як кажуть, порох сухим, а канал у робочому стані, - усміхається Віктор Бурлака, котрий очолює складний гідротехнічний комплекс від часу здачі його в експлуатацію. – Благо, маємо стабільний, згуртований колектив однодумців, самовідданих, закоханих у свою справу людей – а це 160 чоловік, які мужньо пережили і нелегкі, скажемо так, часи випробувань. На таких спеціалістах, як начальники насосних станцій Петро Ваврик (він починав ще виконробом на будівництві каналу), Віктор Швець, начальники електротехнічної лабараторії Микола Полтавець, механічної наладки Василь Вовк, головний інженер Микола Цюпяшук, головний енергетик Володимир Сорокін, головний механік Анатолій Горбунов, канал тримається. Завдячуючи їм, у нас і найкраща у промисловій окрузі Світловодська електротехнічна лабараторія, і бездоганне автономне електропостачання від власних дизельних установок, що дозволяє без ускладнень працювати ритмічно, як кажуть за будь якої погоди. І працюємо без будь-яких збоїв, мов злагоджений годинниковий механізм.
     Нинішньої весни вісім провідних підприємств Кривбасу, серед яких «Криворіжсталь», гірнично-збагачувальні комбінати, уклали з управлінням каналу договори на подачу загалом 35 мільйонів кубометрів води у Карачунівське водосховище. Вже перераховано два з половиною мільйони гривень. Це й привело в рух, задало чіткий ритм складному гідротехнічному комплексу.
     Надійні й обов’язкові партнери чекають весняних замовлень і від хліборобів на подачу живильної води родючим чорноземам.

Вадим МАЛИНОВСЬКИЙ.
Фото Ігоря ДЕМЧУКА.