СІМЕЙНІ ДИНАСТІЇ УПРАВЛІННЯ КАНАЛУ ДНІПРО-ІНГУЛЕЦЬ

      Так склалося, що в управлінні каналу Дніпро-Інгулець працює чимало сімейних династій. Та це й не дивно, адже в цій організації панує доброзичлива атмосфера, працівники соціально захищені, без затримки отримують заробітну плату. Одним словом, в управлінні створено все для того, щоб будь-який спеціаліст розкрився як професіонал, підвищував свою кваліфікацію тощо. А за таких умов в організації зростає кількість сімейних династій, бо ж кожен батько бажає для своїх дітей добра, тож і веде працевлаштовуватися саме туди, де краще – в управління каналу Дніпро-Інгулець.
      Машиністом насосних установок УКДІ трудиться Віктор Швець.
      Народився Віктор Миколайович у Великій Скельовій. Закінчивши школу, деякий час працював на радіозаводі, відслужив в армії, а в 1988 році прийшов влаштовуватися на роботу в УКДІ, де там на той час працював його батько, учасник Великої Вітчизняної війни Микола Федорович Швець. Віктор Миколайович жодного разу не пошкодував про своє рішення, адже саме з управління каналу Дніпро-Інгулець, коли він ще був слюсарем-ремонтником, керівництво УКДІ направило його на навчання в Джанкойську школу меліорації.
      Нині Віктор Швець відповідає за всі агрегати насосної станції, з осені разом зі своїми колегами замінює вузли агрегатів та старі деталі на нові, ремонтує і перевіряє насоси. Доводиться чимало попрацювати, щоб з почуттям виконаного обов’язку навесні схвильовано чекати пуску насосної станції, коли після зими канал заповнює вода і тече, спочатку по рукотворному, а потім по природному руслу аж до Кривого Рогу, де її чекають на промислових підприємствах. Щороку цей процес Віктор Швець сприймає як велике свято, бо до такого звикнути неможливо.
      Син Віктора Миколайовича Дмитро свою трудову діяльність також розпочав в управлінні каналу Дніпро-Інгулець. Після навчання в школі він закінчив Світловодське ПТУ, відслужив в армії ось уже другий рік працює електромонтером.
      Віктор Швець - гарний спеціаліст, надійний товариш. За сумлінне ставлення до своєї роботи його не раз нагороджували грамотами та подяками різних рівнів.
      Вдома він – люблячий чоловік, дбайливий батько, разом з дружиною, окрім сина, виховав ще й доньку Юлію, яка нині працює медичною сестрою в ЦРЛ. На ньому тримається все господарство , без якого в селі просто неможливо обійтися.
      У 1990 році в управління каналу Дніпро-Інгулець прийшов працювати водієм Микола Швець.
      Микола Харитонович після школи закінчив Кременчуцьке ПТУ, отримавши професію слюсаря. Та що то за чоловік, у якого немає водійських прав. Так вважав Микола Харитонович. Тож отримавши права водія, пішов служити в армію. Швидко промайнули армійські роки. Повернувся в рідне село і влаштувався працювати водієм в Олександрійське управління зрошувальних систем. З 1998 року Микола Швець впевнено водить автобус управління каналу Дніпро-Інгулець. Це дуже добросовісна людина, чуйна і добра. В колективі його цінують і поважають, а керівництво за сумлінне ставлення до роботи завжди відмічає подяками та грамотами.
      Поруч працювала і його дружина Любов Миколаївна. Разом трудилися, разом виховували трьох дітей – синів Руслана та Сергія і доньку Віту, які, здобувши професію, теж прийшли працювати в рідну для них організацію – управління каналу Дніпро-Інгулець. Два сини, як тато, водії, донька – диспетчер. Знайшлося тут місце і для зятя Романа.
      Коли випадає вільна хвилинка, Микола Харитонович залюбки бере вудочки і йде рибалити. Та таке трапляється дуже рідко, бо ж має велике господарство, за яким треба доглядати.
      Працювати в УКДІ Миколі Швецю дуже подобається: гарний колектив, доброзичливий начальник, поряд діти – найдорожче, що є для батьків. Має Микола Харитонович те, про що дехто лише мріє: міцну дружну родину, люблячу дружину, яка завжди поряд і готова підтримувати у скрутну хвилину, улюблену роботу. Вдома розрадою для нього є онуки, які люблять свого дідуся і завжди чекають.
      Водієм управління каналу Дніпро-Інгулець з 1991 року працює і брат Миколи Харитоновича – Василь Швець. Ще перед тим, як піти служити до лав Радянської Армії, Василь Харитонович отримав водійські права, тож ніс службу, як кажуть, за кермом. 19 років він трудиться водієм в управлінні каналу Дніпро-Інгулець, а його загальний трудовий стаж складає майже 41 рік, і весь цей час – за кермом. Дружина Ніна Олексіївна теж тут працювала, нині вже на заслуженому відпочинку.
     B УКДІ поряд з батьком трудяться і його діти: син Олександр, донька Юлія і зять Олександр. Син закінчив Кременчуцький політехнічний університет, донька – Шевченківський технікум меліорації. Ось так і працює два покоління поряд: батьки і діти. Навчають один одного, допомагають, підтримують.
      У вільний від роботи час Василь Харитонович господарює дома. Як у кожного селянина, він має і худобу, і птицю, порається на городі. Тож нудьгувати ніколи, знайти б час для відпочинку.
      Олександр Пархоменко працює машиністом насосної станції УКДІ протягом 22 років.
      Народився Олександр Миколайович в Росії – в Амурській області. У 1968 році батьки переїхали до Великої Скельової, з того часу він і живе в цьому мальовничому селі, яке стало для нього рідним. Після закінчення школи поїхав в Дніпропетровськ і влаштувався працювати на Дніпропетровську техдільницю водних шляхів.
     Відслуживши в армії, повернувся у батьківську хату, працював на радіозаводі, а коли організувалося управління каналу Дніпро-Інгулець, а це було у 1988 році, зразу ж перейшов туди на роботу машиністом насосних установок. З часом в УКДІ прийшла на роботу і його дружина, а ще пізніше, після закінчення у 2005 році Світловодського ПТУ – і син В’ячеслав.
      Олександр Миколайович – турботливий батько, разом з дружиною виховав трьох дітей. Син В’ячеслав уже твердо стоїть на ногах, визначився зі своєю подальшою трудовою діяльністю. Донька Катерина нині навчається в Олександрійському педагогічному коледжі, ще один син Іван – студент Кіровоградського педагогічного університету. Весь свій вільний час Олександр Миколайович присвячує родині, своїм сонечкам - онукам. Також доглядає за чималим господарством.
      Олександр Швець працював водієм в управлінні каналу Дніпро-Інгулець з 1995 до 2007 рік. Нині він механік машинного двору. Дитинство для Олександра Івановича закінчилося на святі останнього дзвінка в Озерській школі. Отримавши водійські права, розпочав свою трудову діяльність в Олександрійському управлінні зрошувальних систем, а ось уже 15 років трудиться в УКДІ. Незважаючи на те, що так склалася доля і довелося самому виховувати сина Вадима, це йому вдалося на відмінно. Вадим після шкільної парти закінчив Світловодський технікум електронного приладобудування, прийшов працювати в УКДІ механіком.
     Відслуживши в армії повернувся в організацію, яка вже стала для нього рідною. Керівництво управління завжди підтримує своїх молодих спеціалістів і сприяє їхньому кар’єрному росту. Тож у 2007 році Вадима призначили завідувачем машинним двором. Нині він здобуває вищу освіту, одружився, впевнено ступає по своїй стежині життя. А тато завжди поряд, завжди допоможе порадою.
      Ми розповіли вам лише про кілька сімейних династій, а їх в УКДІ працює набагато більше. Це свідчить, що працівники організації задоволені умовами праці. Завдячуючи високим організаторським здібностям незмінного керівника управління Віктора Бурлаки сформувався дружний колектив, який готовий допомогти один одному. Це як одна велика родина, яка щороку поповнюється. Батьки йдуть на пенсію, на їхнє місце стають їхні діти. І так, сподіваємося, буде з покоління в покоління.

           Світлана Калугіна