РЕЗУЛЬТАТ ПРАЦІ КОЛЕКТИВУ - ВОДА ЗАМОВНИКАМ

     15 квітня відбулася визначна подія для управління каналу Дніпро – Інгулець, заради якої протягом року працював весь колектив – розпочалася подача води замовникам.
     Замовники дніпровської води незмінні – це чотири гірничозбагачувальні підприємства Кривбасу та Арселор Міттал Кривий Ріг. Цьогорічна криза торкнулася навіть їх, адже нині каналом «Дніпро – Інгулець» буде подано 35 млн.кубічних метрів води, а це майже вдвічі меншє, ніж було у 2008. Та все ж з усього видно, що управління каналу робить усе можливе для того, аби організація працювала стабільно. Дійсно, цьогорічний об’єм постачання води впав, та якщо брати 2007 рік, то тоді, замовлення було лише на 30 млн. кубів.

     День вчорашній

     Для того , щоб управління каналу «Дніпро – Інгулець» виконувало своє пряме завдання, керівництвом було укладено п’ять договорів на подачу води з такими потужними гірничозбагачувальними підприємствами, як Криворізький залізорудний комбінат, Центральний гірничозбагачувальний комбінат, рудник «Суха Балка», Північний гірничозбагачувальний комбінат та Арселор Міттал Кривий Ріг. А це означало, що необхідно забезпечити безперебійну подачу води і виконати всі умови договорів.
     В управлінні трудиться понад сто сорок працівників. Кожна дільниця виконує поставлені перед нею завдання. Аби вчасно за графіком розпочати подачу води замовникам, потрібно було наполегливо працювати протягом усього року – заздалегідь підготувати до роботи насосні станції, по запчастинах перебрати все обладнання. Експлуатаційна дільниця підготувала сам канал для наповнення його водою, розчистила русло від кущів та чагарників, одним словом – забезпечила трасу для подачі води, зробила необхідний ремонт.Бригада механічної наладки підготувала до роботи потужні насоси, працівники електротехнічної лабораторії провели пуско-налагоджувальні роботи силових агрегатів. Машино-тракторний парк обслуговував всі ремонтні роботи, забезпечував транспортом. Як і щороку, колективом управління було проведено ряд робіт по енергозбереженню, тож коли прийшов час запускати насосні станції – все було готово. За всім цим стоять конкретні люди, які віддані своїй роботі. Перш за все це керівний склад: головний інженер управління каналу «Дніпро-Інгулець» Микола Цюпяшук, головний енергетик Володимир Сорокін, головний механік Анатолій Горбунов, начальники насосних станцій Сергій Бурлака і Віктор Швець, начальник електротехнічної лабораторії Микола Полтавець та керівник групи механічної наладки Василь Вовк.
     Руку на пульсі цього потужного і складного «організму» завжди тримає незмінний і мудрий керівник Віктор Бурлака.

     День сьогоднішній

     Управління каналу «Дніпро-Інгулець» уже отримало частину коштів за воду, що дало змогу заплатити за використану електроенергію і 15 квітня запрацювала перша насосна станція, витрати якої складають 8 кубічних метрів води за секунду. Дніпровська вода потекла по руслу каналу «Дніпро-Інгулець» до Кривого Рогу. Затамувавши подих, працівники управління стояли на зелених схилах і спостерігали за мутним потоком, який ніби вирвався із багаторічного ув’язнення і, покрившись білою піною, стрімголов біг по бетонному дну каналу. Розпочався відлік часу, протягом якого буде здійснюватися подача води, а це близько сімсот тисяч кубів за добу. У три години ранку 16 квітня запустили в роботу також насосну станцію другого підйому. Завершиться подача води наприкінці травня.

     Плани на майбутнє

     За цей період весь колектив управління працюватиме в особливому режимі – увага буде прикута до роботи насосних станцій, до того, як працюють агрегати, чи не підведе обладнання. Усі розуміють, що на них покладена велика відповідальність, і кожен робить свою роботу бездоганно. А вода подолає великий шлях. 33 км по залізобетонному руслу каналу до Олександрії, далі – ще 120 км по руслу річки Інгулець аж до Кривого Рогу.
     За воду, яку перекачають гірничозбагачувальним підприємствам Кривого Рогу, управління каналу планує отримати понад де’вять мільйонів гривень. Більша половина цих коштів піде на оплату за електроенергію, решта – на сплату податків, на здійснення стимулюючих доплат працівникам управління, на виконання ремонтних робіт, які наразі активно тривають, на закупку пально – мастильних матеріалів, поновлення обладнання насосних станцій. Якщо фінансування з державного бюджету буде здійснюватися у повному обсязі, то разом із власне заробленими, коштів повинно вистачити для того, аби підприємство працювало у звичному режимі.

     Світлана Калугіна